Лікування вогнищ проксимального карієсу (дослідження типу «split-mouth design»)

Пацієнтка M. Д. підліткового віку обслуговується в нашій стоматологічній клініці з 2004 р. На момент початку лікування їй було 7 років. Регулярно робилося визначення індексу PI. До 2012 р. значення PI, як правило, перебували в проміжку між 17% і 35%, у 2013 р. індекс становив 57%, у 2014 р. – 53%.

У ході дослідження робилися прикусні рентгенографічні обстеження в бічній проекції за допомогою спеціального тримача для плівки. Тримач заповнювався матеріалом для реєстрації прикусу і встановлювався в роті. Це дозволяло при кожному щорічному рентгенографічному обстеженні встановлювати тримач для плівки в одне і те саме положення для отримання порівнянних рентгенограм.

Були виділені пари вогнищ ураження, де перше вогнище, що піддавалося інфільтрації, було експериментальним, а друге служило контролем. Інтер-проксимальні рентгенограми пацієнтки вперше були отримані 21.01.2010 р. під час профілактичного відвідування. Рентгенівські знімки були повторно зроблені 11.07.2011 р. теж під час індивідуального профілактичного відвідування (IP1-4).

У пацієнтки M. Д. було чотири каріозних вогнища, придатних для дослідження. Знімки були відправлені координатору дослідження для підтвердження придатності відібраних пар вогнищ ураження для включення в дослідження. У результаті в дослідження були включені такі пари вогнищ: дистальна поверхня зуба 46 і медіальна поверхня зуба 16, медіальна поверхня зуба 47 і дистальна поверхня зуба 45. 20.09.2011 р. вогнища на дистальній поверхні зуба 46 і медіальній поверхні зуба 47 були піддані інфільтрації, а вогнища на медіальній поверхні зуба 16 і дистальній поверхні зуба 45 залишені непролікованими, як контроль, з імітацією лікування. Пацієнтка була класифікована як учасниця дослідження з низьким ризиком карієсу, було призначене повторне відвідування через 18 місяців.

25.10.2011 р. було зроблено пломбування проксимального карієсу однієї поверхні зуба 22. 10.07.2012 р. пацієнтка відвідала клініку для чергового профілактичного огляду. Під час цього візиту вперше спостерігався сильний страх перед відвідуванням стоматолога. Повторна процедура інфільтрації була запланована на другий квартал 2013 р. У призначений час пацієнтка не з’явилася. Після консультації з координатором дослідження пацієнтку кілька разів запрошували в клініку, однак вона не приходила. Після бесіди з матір’ю пацієнтки вдалося мотивувати дитину відвідати клініку для ще одного профілактичного огляду 31.10.2013 р. Інтерпроксимальні рентгенограми продемонстрували прогресування карієсу на дистальній поверхні зуба 45, проте пацієнтка відмовилася від будь-яких лікувальних процедур.

Можливість заспокійливої дії закису азоту була роз’яснена пацієнтці, і 12.12.2013 р. було зроблено спробу лікування під впливом цього газу, проте пацієнтка перебувала в стані надмірного стресу і дуже висока частота дихання у неї не піддавалася контролю. Лікування було перерване через кілька хвилин через ризик розвитку гіпервентиляції, незважаючи на застосування закису азоту. Ситуація повторилася 16.12.2013 р. У той же час було помітно, що довіра до лікаря у пацієнтки зростає, і її поступливість щодо лікування карієсу підвищувалася.

05.02.2014 р. було проведене лікування оклюзійно-дистального карієсу на зубі 36 шляхом установлення композитної пломби після седативного впливу закису азоту. 14.03.2014 р. після впливу закису азоту лікуванню був також підданий зуб 45 з реставрацією двох поверхонь (OD) за допомогою композитного матеріалу.

Обговорення

Описаний процес лікування демонструє передусім важливість регулярного проведення прикусних рентгенографічних обстежень у біч- ній проекції у дітей. У цьому випадку можна бачити, як різні каріозні вогнища характеризувалися дуже різним рівнем прогресування з плином часу. Каріозне ураження на медіальній поверхні зуба 16 не прогресувало в описаному проміжку часу, на відміну від початково досить непомітного ураження рівня Е1 на дистальній поверхні зуба 45. На зубі 36 уражень початково не спостерігалося, але вже у 2013 р. було виявлено вогнище рівня D2. Зуб 36 не включений у це дослідження, однак він демонструє можливість швидкого прогресування карієсу.

Змін на ділянках, підданих інфільтрації, не спостерігалося. У той же час у порівнянні з первинним діагнозом було виявлено додаткові вогнища початкового карієсу рівня Е1 на дистальних поверхнях зубів 24 і 35 та медіальних поверхнях зубів 26, 36 і 37. На прикладі цього клінічного випадку можна бачити, що прогресування карієсу на інфільтрованих поверхнях зупинялося, тоді як на контрольних зубах і на інших необроблених поверхнях спостерігалося прогресування уражень.

Річний інтервал виконання контрольних рентгенографій можна розглядати як адекватний період часу, оскільки він дозволяє виявити зміни, при цьому ступінь цих змін, як правило, залишається помірним, і у лікаря достатньо часу для планування належного лікування.

Тримачі плівки – це гарний, корисний інструмент для отримання відтворюваних рентгенограм. Недоліком у цьому випадку є те, що в міру росту дітей і пов’язаного з цим зміщення зубів повторне установлення плівки зі збереженням положення стає неможливим, і доводиться періодично робити повторну реєстрацію прикусу.

З огляду на відтворюваність положення при рентгенографії стає помітною мінливість якості одержуваних інтерпроксимальних рентгенограм, яка, ймовірно, залежить від частоти використання рентгенівських плівок. Хоча якість підвищується пропорційно частоті використання рентгенівської плівки, також зростає і кількість артефактів.

Висновки

Інфільтрація – доцільний захід для зупинки розвитку карієсу. У той же час запорукою здоров’я зубів є регулярне відвідування стоматолога для контролю як результатів лікування, так і розвитку карієсу на інших зубах, щоб за необхідності лікар міг своєчасно втрутитися. Таким чином, перспективна терапевтична стратегія полягає в поєднанні регулярної індивідуальної профілактики, періодичної інтерпроксимальної рентгенографії та інфільтрації виявлених вогнищ ураження.

 

Статтю переклали і підготували в компанії КРИСТАЛ Фарма