Причини розвитку дисколориту зубів

У сучасному світі зовнішній вигляд зубів має велике значення. Красиві білі зуби – це не лише ознака гарного здоров’я, а й елемент культури, символ доброжитку й успіху. Для багатьох пацієнтів колір зубів визначає естетику усмішки більшою мірою, ніж їх розташування в зубній дузі.

Індивідуальний природний колір зубів головним чином визначається дентином, але на нього впливають колір, прозорість, товщина і ступінь мінералізації емалі. Блакитний або рожевий відтінок емалі доповнює колір підлеглого дентину, який може варіювати від жовтого до коричневого. Так формуються різні колірні варіанти норми. Будь-які зміни в дентині й емалі під час формування, розвитку і після прорізування зуба можуть викликати зміни у світлопровідних властивостях, а відтак зміну кольору зубів.

У наш час велика увага надається естетичним аспектам стоматологічної допомоги, і у зв’язку з цим широко розповсюджене відновлення природного кольору зубів і їх освітлення за допомогою різних відбілюючих засобів, вибір яких визначається передусім станом емалі, дентину, площею та інтенсивністю дисколориту зубів (термін ввів у літературу М. І. Грошиков, 1985).

Оптимальний колір, опалесценція і блиск зубів у зоні усмішки — важливі складові стоматологічного здоров’я, естетичного вигляду, психологічної рівноваги і соціального функціонування сучасної людини, значущий стоматологічний критерій якості життя. У різні часи і в різних народів було своє уявлення про красу. Історично естетичний аспект завжди хвилював людей, але тільки в останнє десятиліття з’явився термін «дизайн усмішки». Визначилася категорія пацієнтів, що мають психологічні проблеми, які вони намагаються вирішити шляхом зміни свого зовнішнього вигляду. Пацієнти зацікавлені в лікуванні, яке не лише забезпечує усунення дефектів і відновлення втрачених функцій їхніх зубів, але при цьому ще й зберігає або поліпшує естетичний результат. Досягнення сучасної науки і розвиток нових технологій дозволили розширити арсенал консервативних методів естетичного стоматологічного лікування.

Колір зубів – один з найважливіших критеріїв естетики усмішки. Однак, за результатами сучасних досліджень, близько 30% пацієнтів не задоволені відтінком своїх зубів. Саме тому однією з найпоширеніших консервативних процедур в естетичній стоматології є відбілювання зубів.

Сучасний розвиток стоматології знаменується появою нових технологій і пломбувальних матеріалів для реставрації твердих тканин зубів, що в поєднанні з методиками відбілювання зубів і їх контурування дозволяє досягти гарних результатів естетичного лікування. Колір зубів може бути поліпшений низкою методів, як клінічних (професійне чищення зубів, кабінетне відбілювання), так і домашніх (застосування полірувальних, ремінералізуючих і пероксидовмісних гігієнічних засобів).

Дисколорит зубів – досить поширена і багатофакторна за природою патологія, яка є актуальною проблемою стоматології у зв’язку з недосконалістю існуючих методів лікування.

Професійне відбілювання зубів розглядається як основа багатьох лікувально-реабілітаційних програм при стійких дисколоритах. Однак високі естетичні результати висококонцентрованого перекисного відбілювання часто поєднуються з ефектами ушкоджуючої дії на тверді тканини зуба і пародонт, що значно знижує якість проведеного лікування.

Карієс зубів – основна причина неестетичної пігментації (Feinman і співавт., 1991). Зміна кольору може відбуватися за рахунок як внутрішньої пігментації каріозної порожнини, так і поверхневих змін (каріозна пляма білого або коричневого забарвлення). Каріозні порожнини перед реставрацією повинні бути ретельно очищені, проте в деяких випадках інфільтрація пігментами може незворотно охоплювати дентин і емаль.

Зміна кольору зуба може виникнути внаслідок травми або інфекційного ураження пульпи. Гостра травма, рідше хронічна (наприклад, при ортодонтичному лікуванні) призводить до ушкодження судин пульпи.

Крововилив викликає проникнення крові в дентинні канальці, де вона виділяє гемоглобін. Розпадаючись, гемоглобін вивільняє іони Fe2+, які, поєднуючись з киснем, утворюють оксид заліза. Іноді оксиди з’єднуються із сіркою, утворюючи темно-сірий сульфід заліза. У разі, якщо зуб зберігає життєздатність, можуть з’являтися сірі або помаранчеві відтінки (останні пов’язані з вторинним дентином). Значний крововилив змінює забарвлення зуба від червонуватого до рожевого й оранжевого.

Подальший некроз тканин пульпи і з’єднання заліза дають коричневе, блакитне і, нарешті, сіре забарвлювання.

Неліковані зуби з пульпою, яка втратила життєздатність внаслідок інфекції (некроз пульпи, апікальний періодонтит), можуть значно змінювати колір у сіро-коричневих тонах.

Часто причиною забарвлювання одного зуба є ятрогенний фактор. Для уникнення цієї проблеми при ендодонтичному лікуванні потрібно дотримуватися таких правил:

– слід видаляти піднутрення даху порожнини зуба і всю коронкову пульпу. Особливо актуально це для центральних різців верхньої щелепи, у яких ближче до ріжучого краю або в бічних ділянках порожнини зуба залишається пульпа, продукти розпаду якої забарвлюють зуб;

– реставрацію зуба після ендодонтичного лікування слід робити в наступне відвідування;

– матеріали для пломбування кореневого каналу зуба повинні бути в межах каналу, його устя має бути розкрите (очищене від силера і гутаперчі) і надійно загерметизоване. Для фронтальних зубів внутрішньоканальний пломбувальний матеріал повинен проектуватися на рівні ясен або ближче до верхівки кореня.

Недотримання перерахованих вище правил – найчастіша причина забарвлювання депульпованих зубів. Незатверділий силер у кореневому каналі унеможливлює адгезію реставраційного або прокладкового матеріалу в порожнині зуба. Як правило, ситуацію ускладнює погано обрізана, обвуглена гутаперча, яка утворює після реставрації вільні простори, в яких активно розвивається інфекція. Причиною таких помилок, у кращому випадку, є забарвлений зуб, однак нерідко апікальний періодонтит розвивається через поширення інфекції з порожнини зуба кореневим каналом.

До забарвлювання зуба може призвести використання деяких силерів для кореневих каналів, таких як резорцин-формалінова паста, паст, що мають у складі йодоформ, «Endomethasone» (не «Endomethasone ivory»), особливо якщо ці речовини залишені в порожнині зуба. Застосування срібних штифтів може викликати чорне забарвлення внаслідок окислення. Найчастіше уражається корінь зуба.

Використання як реставраційного матеріалу амальгами може викликати пігментацію дентину і надавати зубу блакитно-сірого відтінку.

У деяких випадках, внаслідок іонного переміщення або корозії, може змінюватися колір слизової оболонки, що оточує зуб.

Порушення формування твердих тканин одного зуба зі зміною кольору, як правило, є наслідком інфекційного впливу ураження тимчасового зуба.

Зміна кольору групи або всіх зубів пацієнта може бути пов’язана як з внутрішнім, так і з зовнішнім забарвлюванням.

Внутрішнє забарвлювання групи або всіх зубів викликається впливом на організм різних патологічних факторів. Залежно від часу їх впливу зміна кольору буває (B. Touati і співавт., 2004):

  • спадкова (неповноцінний амелогенез або дентиногенез);

  • пренатальна (гіпоплазія емалі);

  • постнатальна (флюороз, уживання препаратів (тетрациклін)).

  • Частіше ці види забарвлювання уражають емаль і дентин. Виразність змін кольору залежить від ступеня тяжкості названих захворювань.

Забарвлювання кількох або всіх зубів може бути викликане місцевими факторами ротової порожнини. Зовнішнє забарвлювання зубів є причиною накопичення на їх поверхні пігментованого твердого зубного нальоту.

Ця проблема вирішується за допомогою професійної гігієни – механічного очищення зубів, поліруванням ультразвуковими або ручними скейлерами, піскоструминними апаратами. Ще більшу ефективність у разі зовнішнього забарвлювання демонструє методика мікроабразії.

Разом з тим існує можливість проникнення кольорових пігментів (хромофорів) у структуру зуба, тобто забарвлювання стає внутрішнім. Особливо цьому сприяють дефекти, стирання зубів з оголенням дентину. Крім того, органічні елементи міжпризматичних просторів емалі здатні взаємодіяти з гідроксил- і аміногрупами барвників. З’єднання пігментів з іонами кальцію зубних тканин утворює нові молекули, які відрізняються розмірами і дають інший оптичний ефект. Наприклад, пігмент кверцитин, що міститься в чаї, має п’ять гідроксильних груп, які утворюють стабільне прикріплення до міжпризматичних органічних речовин. У цьому випадку механічне очищення зуба недостатньо ефективне, для усунення такого забарвлювання потрібне хімічне відбілювання.

Джерелами пігментації є:
– усі види тютюну (цигарки, люльки, жувальний тютюн);

– напої і їжа з натуральними або штучними барвниками (кава, чай, червоне вино, чорниця, ожина, соєвий соус і т. п.);

– місцева дія лікарських засобів (хлоргексидин);

– хромогенні бактерії, які викликають зелене, коричневе або чорне забарвлення (найчастіше у пришийковій зоні у дітей);

– оксиди металів виявляють значну екзо- і ендогенну фарбувальну активність (хронічне отруєння ртуттю, сулемою, свинцем).

Вікова зміна кольору зубів – наочний приклад комбінованого впливу різних причин. Вона викликається фізіологічною зміною структури зуба плюс хімічними і механічними факторами тривалої дії. Вікові зміни заторкують усю структуру зуба. Емаль стоншується, місцями до повного зникнення, стає менш прозорою. Порожнина зуба зменшується в розмірі, дентин зазнає змін. У твердих тканинах зуба відносно збільшується вміст неорганічних речовин, у пульпі – волокнистих структур.

Оголення дентину, численні тріщини емалі, рецесія ясен, тривалий вплив харчових пігментів, тютюну, вживання ліків сприяють зміні всіх параметрів оптичних властивостей зубів. Може змінюватися колірний тон зуба (наприклад, з «А» на «D» або «C»), збільшуватися інтенсивність кольору (наприклад, з «А3» до «А4»), зменшуватися яскравість. Прозорість фронтальних зубів збільшується за рахунок стирання та мінералізації тканин зуба.

Індекси відбілювання зубів

1. Індекс плям Lobene – Lobene Stain Index

Оцінка відбілювання зубів/видалення плям провадилася для всіх досліджень із застосуванням індексу плям Lobene. Цей індекс заснований на підрахунку двох параметрів відбілювання зубів/видалення плям: інтенсивності плям і площі плями. Нижче подано зведення методології підрахунку балів.

1.1. Інтенсивність індексу плям – Index Stain Intensity

1.2. Індексна оцінка площі плями – Index Stain Area

2. Новий комплексний пародонтальний індекс відбілювання (НКПІВ, Флейшер Г. М., 2017)

Цей індекс запропонований на підставі комплексного пародонтального індексу ММСІ (1987). Оцінка робиться після процедури відбілювання зубів при дисколориті.

Методика визначення: за допомогою стандартних стоматологічних інструментів виявляють зубний наліт, зубний камінь, кровоточивість зубоясенного жолобка, пародонтальні кишені, рухливість зуба незалежно від ступеня вираженості зазначених ознак. Досліджують такі зуби:

Виражають у балах:

3. Кольорограма (Флейшер Г. М., 2014)

Оцінка результатів

Приклад 1

У пацієнта 25-ти років визначаються: у зуба 15 – зубний наліт (1), кровоточивість (2), зубний камінь (3), пародонтальна кишеня (4), рухливість I ступеня (5). Найвищий бал – 5.

У зубі 11 патологічних змін не виявлено (0).

У зуба 25 – зубний наліт (1), кровоточивість (2), зубний камінь (3). Найвищий бал – 3.

У 35 – зубний наліт (1), кровоточивість (2), зубний камінь (3). Найвищий бал – 3.

У 31 – патологічних змін не виявлено (0).

У 45 – зубний наліт (1), кровоточивість (2), зубний камінь (3). Найвищий бал – 3.

НКПІВ = (5 + 0 + 3 + 3 + 0 + 3): 6 = 14: 6 = 2,33. Висновок: пародонтит середнього ступеня.

Висновки

Методів корекції зміни кольору зуба багато. Відбілювання зубів як неінвазивний спосіб поліпшення естетики особливо «приваблює» лікарів-стоматологів та їхніх пацієнтів. Сучасні системи відбілювання засновані на використанні препаратів перекису водню або перекису карбаміду в поєднанні з активуючими факторами. Відбілюючі речовини застосовують зовнішньо або поміщають всередину порожнини зуба при відбілюванні депульпованих зубів. В обох випадках прагнуть відбілити хромогени всередині дентину, таким чином змінюючи основний колір зуба. Відбілювання дозволяє максимально зберегти тканини зуба з гарними естетичними показниками. Багатовікову історію цього актуального напрямку в стоматології доповнили інновації останніх років. Однак багато питань потребують подальшого вивчення.

Завдяки сучасним технологіям сьогодні можна з мінімальним операційним втручанням поліпшувати стан здоров’я і зовнішній вигляд пацієнта. Більшість стоматологічних процедур, які раніше вважалися в основному косметичними, нині дозволяють виконувати великі реконструктивні обсяги протезування зубів без зайвого втручання в тверді і м’які тканини ротової порожнини.