ДентАрт, 1й номер 2013
Автор: Станіслав Геранін, кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава, Україна)
Резюме: Якісне очищення системи кореневих каналів — один з найважливіших етапів ендодонтичного лікування. Нині для поліпшення результатів ендодонтичного лікування використовується велика кількість іригаційних розчинів. На жаль, жоден з іригантів не відповідає усім вимогам до ідеального розчину. В останні десятиріччя компанії-виробники запропонували багато нових приладів для активації, покликаних полегшити доставку іриганту в апікальну зону, поліпшити очищення від м'яких тканин і видалити змазаний шар.

Усі пристрої і методики поділяються на мануальні і машинні системи для активації розчинів. Незважаючи на задекларовані переваги, практично всі вони ґрунтуються на дослідженнях in vitro. Усе це вимагає проведення подальших досліджень і клінічних спостережень для оцінки ефективності їх властивостей, переваг і недоліків. Також описані деякі науково обґрунтовані дослідження щодо кожної методики і техніки, що засвідчують ефективність і найкращий спосіб їх застосування клініцистами в щоденній ендодонтичній практиці.

Ключові слова: Ендодонтичне лікування, іригація кореневих каналів, активація іригаційних розчинів, змазаний шар.

Abstract: Proper cleaning of the root canal system is one of the most important steps in endodontic treatment. At present, a wide variety of irrigating solutions are used to improve outcomes in endodontics. Unfortunately, no single irrigant meets all the requirements of an ideal solution. In recent decades, manufacturers have introduced many new activation devices designed to facilitate the delivery of irrigant to the apical region, enhance soft tissue debridement and remove the smear layer.

All devices and methods can be divided into manual and mechanical agitation systems. Despite the benefits claimed, almost all of them are primarily based on in vitro studies. This creates the need for further investigations and clinical trials to more effectively evaluate their properties, advantages and drawbacks. Some evidence-based studies describing each technique and method are also presented, demonstrating their efficiency and the best ways for clinicians to use them in routine endodontic practice.

Key words: Endodontic treatment, root canal irrigation, activation of endodontic irrigants, smear layer.

«Не так важливо, що Ви внесли в кореневий канал. Набагато важливіше, що Ви звідти видалили» — H. Schilder, «Pathways of the Pulp», 1984.

Очищення кореневого каналу в процесі іригації, видалення залишків пульпи, мікроорганізмів, мікробних токсинів1–3 — один із найважливіших чинників у профілактиці і лікуванні ендодонтичної патології. Застосовуючи механічну обробку4, неможливо очистити кореневий канал повністю5–7 через його складну морфологію8, 9 (мал. 1). Навіть при використанні сучасних машинних нікель-титанових інструментів10 обробляється лише частина каналу і залишаються необробленими близько 40% його поверхні5, 10, 11 (мал. 2).

Ці зони можуть містити ошурки, мікробні асоціації і продукти їхньої життєдіяльності8, 9, які, у свою чергу, можуть вплинути на якісну адаптацію обтураційного матеріалу12–13 і призвести до розвитку хронічного перирадикулярного запалення14 (мал. 3). Саме тому іригація є невід’ємною частиною обробки кореневого каналу: вона дозволяє очистити його краще, ніж сама лише інструментація15.

Понад 50 років тому були сформульовані властивості ідеального іригаційного розчину16. Він повинен:
— забезпечувати якісне промивання (видалення ошурків і вмісту кореневого каналу);
— знижувати тертя інструмента в процесі препарування (лубрикант);
— полегшувати видалення дентину (лубрикант);
— розчиняти неорганічну субстанцію (дентин);
— проникати в периферійні відділи каналу;
— розчиняти органічну тканину (колаген дентину, тканину пульпи, біоплівку);
— знищувати бактерії і гриби (також і в біоплівці);
— не викликати подразнення і ушкодження живих тканин у періапікальній зоні;
— не мати цитотоксичної дії;
— не ослабляти тканини зуба.

На жаль, на сьогодні жоден із розчинів не відповідає усім параметрам ідеального іриганту, навіть при використанні таких методів, як зниження pH16, підвищення температури18–19, а також додавання сурфактантів для збільшення змочувальної ефективності20.

У сучасній ендодонтичній практиці основними іригаційними розчинами є гіпохлорит натрію (NaOCl), етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТА) і хлоргексидин (CHX)21 (мал. 4).

Для максимального ефекту ці розчини повинні перебувати у безпосередньому контакті з усією поверхнею каналу16, 22, особливо в апікальній частині вузьких кореневих каналів (мал. 5).

Щоб отримати максимальну ефективність іригаційних розчинів, застосовують різні способи.

Нагрівання розчину гіпохлориту натрію значно посилює розчинювальну активність іриганту23. Камбурис і співавт. (Kamburis et al.)24 встановили, що підігрітий гіпохлорит натрію ефективніший у розчиненні органічної субстанції порівняно з непідігрітим у тій самій концентрації. Важливим є той факт, що стабільність розчину гіпохлориту натрію, підігрітого до 37 °C, із незмінною кількістю активного хлору зберігається протягом 4 годин, а при нагріванні до 45–60 °C — протягом години25. Таким чином, при нагріванні свіжого розчину його слід використати упродовж 1–1,5 годин.

Активація впливає також і на розчинювальну здатність гіпохлориту натрію26 (мал. 6). Водний розчин гіпохлориту натрію — це динамічна рівновага гідроксиду натрію і хлорнуватистої кислоти. Коли гіпохлорит натрію контактує з органічною тканиною, гідроксид натрію реагує з жирними кислотами, утворюючи мило і гліцерол (реакція омилення). Він також реагує з амінокислотами, утворюючи сіль і воду (нейтралізація).

Хлорнуватиста кислота, у свою чергу, реагує з амінокислотами з утворенням хлораміну і води. Ці реакції, що відбуваються переважно на поверхні, призводять до розрідження органічної тканини27. Водночас, вступаючи в реакцію, молекули гіпохлориту натрію інактивуються, що зумовлює зниження локальної активності розчину. Тому для видалення залишків нерозчинених тканин слід частіше замінювати розчин на активний.

Упродовж усієї історії ендодонтії було проведено безліч досліджень з метою розробки ефективніших систем іригації та активації розчинів. Ці системи можна розподілити на дві групи: мануальні методики активації і машинні системи (таблиця 1).

Мануальна техніка активаціїКласична технікаДо появи пасивної ультразвукової активації традиційне промивання з використанням шприца вважалося ефективним методом введення іриганту28. Ця техніка досі широко використовується як лікарями загальної практики, так і ендодонтистами.

Метод передбачає введення іриганту в канал з використанням голок різного калібру — як пасивно, так і з активацією (мал. 7). Остання досягається шляхом зворотно-поступальних рухів голки в кореневому каналі. Одні голки мають отвір на кінчику, в інших отвори містяться збоку при закритій верхівці29.

Такий дизайн голок з бічним отвором було розроблено для поліпшення гідродинамічної активації іриганту і зниження ризику заапікальної екструзії30. Під час іригації дуже важливо, щоб голка розміщувалася в каналі вільно. Це дозволяє вимивати ошурки з каналу коронально, запобігаючи випадковому виведенню іриганту в періапікальні тканини.

Однією з переваг іригації шприцом є порівняно легкий контроль глибини введення голки і об’єму розчину в каналі28. Найчастіше для іригації використовують пластикові шприци різних розмірів (1–20 мл). Шприци великих об’ємів зменшують тривалість роботи, проте одночасно утруднюють контроль тиску, що може призводити до ускладнень. Тому для максимальної безпеки і контролю доцільно застосовувати шприци об’ємом 1–5 мл.

Важливим є і дизайн ендоголки. До недавнього часу для іригації найчастіше використовували голки 25-го калібру. Нині у щоденній практиці застосовують голки 27G, 30G і навіть 31G. Згідно з міжнародним стандартом ISO, 27G відповідає 0,42 мм, а 30G — 0,31 мм, що є прийнятнішим показником (таблиця 2).

Дослідження засвідчують, що іригант має обмежений ефект за межами голки через наявність так званої «мертвої зони» або утворення повітряної бульбашки, що знижує проникнення розчину в апікальну зону. Було розроблено різні модифікації кінчика голки для поліпшення ефективності промивання і зниження ризику ускладнень при іригації (мал. 8).

На жаль, промивання кореневого каналу з використанням шприца не забезпечує бажаного ефекту. Після такої іригації недоступні зони каналу (латеральні відгалуження, піднутрення) залишаються заповненими ошурками і бактеріями31–32.

Зазвичай іригаційний розчин проникає лише на 1 мм глибше, ніж рівень введення голки33. Це створює певні складнощі, оскільки кінчик голки часто розташовується або в корональній частині вузьких каналів, або, у найкращому випадку, у середній третині широких каналів34. Тому глибина проникнення іригаційного розчину і його здатність дезінфікувати дентинні канальці обмежені35.

Навіть при іригації ЕДТА і гіпохлоритом натрію з використанням ендоголки з бічним отвором, яку вводять на 1 мм коротше за робочу довжину, в апікальній частині все одно залишаються зони зі змазаним шаром36.

Деякі автори зазначають, що ефективна іригація можлива при розширенні апікальної частини кореневого каналу до розміру 40 і більше37. Проте надмірне розширення може призвести до ослаблення структур кореня зуба38.

Чинниками, які можуть покращити ефективність іригації шприцом, є розташування голки максимально близько до апексу34, 36, 39, збільшення об’єму іриганту40 та використання ендоголок малого калібру34. Однак введення голок меншого калібру близько до апексу підвищує ризик екструзії іриганту33–34. Повільне введення іриганту (близько 3 мл/хв) і зворотно-поступальні рухи суттєво знижують ризики ускладнень при використанні гіпохлориту натрію.

Мануально-динамічна іригація

Для максимальної ефективності іригант повинен перебувати у безпосередньому контакті зі стінками каналу. Проте часто складно доставити іригаційний розчин в апікальну зону каналу внаслідок так званого ефекту повітряного корка41.

Дослідження показують, що зворотно-поступальні рухи конусної гутаперчі (мануально-динамічна іригація) в межах інструментально обробленого каналу мають гідродинамічний ефект і значно поліпшують переміщення та заміну іриганту42.

Ефективність цієї методики визначається такими чинниками43:

1. зворотно-поступальні рухи конусної гутаперчі створюють високий внутрішньоканальний тиск при введенні штифта в канал, що сприяє ефективнішій доставці іриганту до «незайманих» поверхонь каналу;
2. частота зворотно-поступальних рухів гутаперчевого штифта (3,3 Гц, 100 циклів за 30 секунд) вища, ніж частота роботи апарата RinsEndo (1,6 Гц);
3. зворотно-поступальні рухи гутаперчевого штифта заміщують частину розчину, що вже прореагувала, на активні молекули гіпохлориту натрію44.

Попри те, що гідродинамічні сили дозволяють активно заміщувати розчин в апікальній зоні, загальний об’єм свіжого іриганту в ділянці верхівки залишається незначним45.

Машинна техніка активаціїДеякі системи для іригації, представлені на стоматологічному ринку, не лише забезпечують доставку розчину в кореневий канал, але й одночасно підсилюють його активність за рахунок фізичних ефектів.
Вібрінж (Vibringe)Вібрінж — це звукова іригаційна система, що комбінує електронні коливальні рухи (9000 циклів/хв) із мануально контрольованою іригацією кореневого каналу (мал. 9). Вібрінж використовує традиційний спосіб введення розчину (шприц/голка), але з додатковими звуковими коливаннями.

РінзЕндо (RinsEndo)
Ця система ґрунтується на подачі іриганту під тиском з одночасною аспірацією, приблизно 100 циклів за хвилину⁵⁸ (мал. 10).

Дослідження вказують на підвищений ризик екструзії іриганту порівняно з мануальною технікою, а також системами EndoActivator і EndoVac⁵⁷.

ЕндоВак (EndoVac)

На відміну від традиційного введення іриганту за допомогою шприца, ця система ґрунтується на застосуванні негативного тиску, коли іригант, введений у кореневий канал, аспірується за допомогою тонкої голки спеціального дизайну (мал. 11).

У системі EndoVac макро- або мікроканюля з’єднується за допомогою трубки зі шприцом для іригації і системою відсмоктування. Пластикова макроканюля має розмір 55 з конусністю .02 і приєднана до титанової ручки для первинного промивання корональної частини кореневого каналу.

Мікроканюля з нержавіючої сталі (розмір 32) має чотири бокові отвори, розташовані поблизу кінчика. Вона з’єднується з титановим наконечником і використовується для іригації апікальної частини каналу з введенням на робочу довжину. Мікроканюлю застосовують у каналах, розширених до розміру 35 і більше.

У процесі роботи іригаційний розчин подається в порожнину зуба з одночасним видаленням надлишку. Канюля, розташована в каналі, здійснює аспірацію свіжого іриганту з порожнини зуба, дозволяючи розчину проходити по всій довжині кореневого каналу⁵⁰.

Порівняння різних іригаційних систем свідчить про зниження ризиків при застосуванні системи EndoVac в апікальній зоні⁵⁷. До інших переваг зворотного потоку розчину належать ефективне очищення в межах 1 мм від апікального отвору та виражений антибактеріальний ефект при використанні гіпохлориту⁵⁹,⁶⁰.

Такий тип іригації знижує ризик ускладнень, пов’язаних з екструзією розчину в періапікальні тканини. Водночас ошурки в апікальній зоні можуть блокувати отвори мікроканюлі, що ускладнює аспірацію розчину.

Ультразвук

Використання ультразвукової енергії для очищення кореневого каналу та полегшення дезінфекції має тривалу історію в ендодонтичній практиці. Дослідження свідчать про кращу очистку кореневого каналу в зоні анастомозів, латеральних відгалужень, перешийків та апікальної дельти при застосуванні іриганту в поєднанні з ультразвуком порівняно з ручною інструментацією⁵⁵ (мал. 12).

Механізм дії пасивного ультразвуку пов’язаний з акустичними потоками (мікропотоками) та кавітацією⁵¹, що забезпечує також антибактеріальний ефект⁵⁶. Кавітація й акустичні мікропотоки підвищують біохімічну активність іриганту та створюють максимальний ефект при його застосуванні⁵²,⁵³ (мал. 13).

Водночас для ефективної роботи ультразвуковий файл повинен вільно рухатися в розчині без контакту зі стінками кореневого каналу⁵⁴. У разі блокування U-файла в зігнутому каналі ультразвукові коливання передаються на дентинну стінку, що може призвести до її пошкодження, формування уступів та ослаблення тканин зуба.

EndoActivator

Прилад ґрунтується на звукових коливаннях полімерної насадки в кореневому каналі з частотою до 10 000 циклів за хвилину. Система включає три типи насадок з різною геометрією, які легко фіксуються на наконечнику (мал. 14, 15).

EndoActivator не подає свіжий розчин у канал, проте покращує проникнення вже внесеного іриганту. Дослідження свідчать, що система EndoActivator поліпшує проникнення розчину й механічне очищення порівняно із самостійною іригацією шприцом та ендоголкою. Водночас вона значно знижує ризик екструзії іриганту за апекс⁵⁷.

EndoActivator здатний ефективно очищати канали з додатковою анатомією, латеральні відгалуження, видаляти змазаний шар, а також руйнувати біоплівку всередині викривлених кореневих каналів⁶¹. Гідродинамічна активація підсилює проникнення, циркуляцію та плинність іриганту у важкодоступних зонах системи кореневих каналів⁶² (мал. 16, 17).

Таке очищення є основою якісної та довготривалої тривимірної обтурації. Додаткове застосування проміжної активації підвищує ймовірність очищення піднутрень і латеральних відгалужень кореневого каналу по всій робочій довжині (мал. 18). Звукова дія має механізм, подібний до ультразвукового, попри різну частоту коливань файла.

Повітряний корок

Потрапляння повітря в закриті мікроканальці під час введення іригаційного розчину — загальновідомий фізичний феномен⁴⁶. Здатність рідини проникати в ці канальці залежить від кута контакту рідини, а також глибини й розмірів каналу⁴⁰. За певних умов ці мікроканальці можуть бути промиті з часом (години, дні)⁴¹.

Ефект повітряного включення та час, необхідний для повного промивання каналу, мають клінічне значення при введенні іриганту шприцом у корональній і середній третині кореневого каналу. Оскільки іригація триває хвилини, а не години чи дні, потрапляння повітря в апікальну частину каналу суттєво ускладнює контакт іриганту та дезінфекцію в цій зоні.

Деякі автори⁴⁹ встановили, що розчин гіпохлориту натрію не проникає глибше ніж на 3 мм від робочої довжини, навіть при розширенні апікальної частини до розміру 30 (мал. 19). Найчастіше це пов’язано з тим, що всередині кореневого каналу гіпохлорит натрію реагує з органічною тканиною, утворюючи в апікальній зоні газові бульбашки, які, об’єднуючись, формують повітряний корок⁴¹.

Оскільки повітряний корок не може бути швидко усунений механічною обробкою, він блокує подальше проникнення іригаційного розчину в апікальну частину каналу. Крім того, акустичні мікропотоки та ефект кавітації виникають лише в межах рідини. Тому при потраплянні ультразвукового файла в зону повітряного корка ці явища стають фізично неможливими⁴¹.

Найпростішим методом усунення повітряного корка є введення на робочу довжину гутаперчевого штифта, що відповідає розміру та конусності останнього робочого інструмента⁴³. У цьому випадку штифт майже повністю заповнює просвіт каналу, зміщує повітряний корок і сприяє доставці іриганту на робочу довжину (мал. 20). Проте ця методика не гарантує повного видалення повітря з апікальної частини.

Більш надійним і передбачуваним методом, на наш погляд, є застосування звукової системи EndoActivator. Тонкі полімерні насадки та звукові коливання створюють ефект активації за типом «цунамі», що забезпечує швидке переміщення й видалення повітряного корка та дозволяє іриганту легко досягати апікальної зони. Така техніка сприяє якісній обтурації системи кореневих каналів.

Висновок

Ефективна доставка іриганту в кореневий канал та його активація — найважливіші чинники, що впливають на якісну тривимірну обтурацію і успіх ендодонтичного лікування загалом. Нові методики й пристрої для активації іригаційних розчинів покликані покращити доставку іриганту, посилити розчинення тканин і, залежно від плану лікування, видаляти змазаний шар. Ці системи забезпечують більш ефективне очищення кореневого каналу порівняно зі стандартною технікою іригації.

1. Siqueira J.F. Jr., Rocas I.N. Clinical implications and microbiology of bacterial persistence after treatment procedures // J Endod. 2008; 34: 1291–1301.
2. Wong R. Conventional endodontic failure and retreatment // Dent Clin North Am. 2004; 48: 265–289.
3. Basmadjian-Charles C.L., Farge P., Bourgeois D.M., Lebrun T. Factors influencing the long-term results of endodontic treatment: a review of the literature // Int Dent J. 2002; 52: 81–86.
4. Sjogren U., Hagglund B., Sundqvist G., Wing K. Factors affecting the long-term results of endodontic treatment // J Endod. 1990; 16: 498–504.
5. Walton R.E. Histologic evaluation of different methods of enlarging the pulp canal space // J Endod. 1976; 2: 304–311.
6. Shuping G.B., Ostravik D., Sigurdsson A., Trope M. Reduction of intracanal bacteria using nickel-titanium rotary instrumentation and various medications // J Endod. 2000; 26: 751–755.
7. Fariniuk L.F., Baratto-Filho F., da Cruz-Filho A.M., de Sousa-Neto M.D. Histologic analysis of the cleaning capacity of mechanical endodontic instruments activated by the ENDOflash system // J Endod. 2003; 29: 651–653.
8. Hess W. The anatomy of the root canals of the teeth of the permanent dentition: Part I. New York: William Wood & Co; 1925. 1–47.
9. Vertucci F.J. Root canal anatomy of the human permanent teeth // Oral Surg Oral Med Oral Pathol. 1984; 58: 589–599.
10. Peters O.A. Current challenges and concepts in the preparation of root canal systems: a review // J Endod. 2004; 30: 559–567.
11. Wu M.K., Wesselink P.R. A primary observation on the preparation and obturation of oval canals // Int Endod J. 2001; 34: 137–141.
12. Wollard R.R., Brough S.O., Maggio J., Seltzer S. Scanning electron microscopic examination of root canal filling materials // J Endod. 1976; 2: 98–110.
13. Wu M.K., van der Sluis L.W., Wesselink P.R. A preliminary study of the percentage of gutta-percha–filled area in the apical canal filled with vertically compacted warm gutta-percha // Int Endod J. 2002; 35: 527–535.
14. Naidorf I.J. Clinical microbiology in endodontics // Dent Clin North Am. 1974; 18: 329–344.
15. Gulabivala K., Patel B., Evans G., Ng Y.L. Effects of mechanical and chemical procedures on root canal surfaces // Endodontic Topics. 2005; 10: 103–122.
16. Zehnder M. Root canal irrigants // J Endod. 2006; 32: 389–398.
17. Christensen C.E., McNeal S.F., Eleazer P. Effect of lowering the pH of sodium hypochlorite on dissolving tissue in vitro // J Endod. 2008; 34: 449–452.
18. Abou-Rass M., Oglesby S.W. The effects of temperature, concentration, and tissue type on the solvent ability of sodium hypochlorite // J Endod. 1981; 7: 376–377.
19. Cunningham W.T., Joseph S.W. Effect of temperature on the bactericidal action of sodium hypochlorite endodontic irrigant // Oral Surg Oral Med Oral Pathol. 1980; 50: 569–571.
20. Lui J.N., Kuah H.G., Chen N.N. Effect of EDTA with and without surfactants or ultrasonics on removal of smear layer // J Endod. 2007; 33: 472–475.
21. Ringel A.M., Patterson S.S., Newton C.W., Miller C.H., Mulhern J.M. In vivo evaluation of chlorhexidine gluconate solution and sodium hypochlorite solution as root canal irrigants // J Endod. 1982; 8: 200–204.
22. Al-Hadlaq S.M., Al-Turaiki S.A., Al-Sulami U., Saad A.Y. Efficacy of a new brush-covered irrigation needle in removing root canal debris: a scanning electron microscopic study // J Endod. 2006; 32: 1181–1184.
23. Rossi-Fedele G., De Figueiredo J.A. Use of a bottle warmer to increase 4% sodium hypochlorite tissue dissolution ability on bovine pulp // Aust Endod J. 2008; 34: 39–42.
24. Kamburis J.J., Barker T.H., Barfield R.D. et al. Removal of organic debris from bovine dentin shavings // J Endod. 2003; 29: 559–561.
25. Frais S., Ng Y.L., Gulabivala K. Some factors affecting the concentration of available chlorine in commercial sources of sodium hypochlorite // Int Endod J. 2001; 34: 206–215.
26. Moorer W.R., Wesselink P.R. Factors promoting the tissue-dissolving capability of sodium hypochlorite // Int Endod J. 1982; 15: 187–196.
27. Estrela C., Estrela C.R., Barbin E.L. et al. Mechanism of action of sodium hypochlorite // Braz Dent J. 2002; 13: 113–117.
28. van der Sluis L.W., Gambarini G., Wu M.K., Wesselink P.R. Influence of volume, type of irrigant and flushing method on removing artificially placed dentine debris during passive ultrasonic irrigation // Int Endod J. 2006; 39: 472–476.
29. Grande N.M., Plotino G., Falanga A., Pomponi M., Somma F. Interaction between EDTA and sodium hypochlorite: a nuclear magnetic resonance analysis // J Endod. 2006; 32: 460–464.
30. Hauser V., Braun A., Frentzen M. Penetration depth of a dye marker into dentine using a novel hydrodynamic system (RinsEndo) // Int Endod J. 2007; 40: 644–652.
31. Nair P.N., Henry S., Cano V., Vera J. Microbial status of apical root canal system of human mandibular first molars with primary apical periodontitis after one-visit endodontic treatment // Oral Surg Oral Med Oral Pathol Oral Radiol Endod. 2005; 99: 231–252.
32. Wu M.K., Dummer P.M., Wesselink P.R. Consequences of and strategies to deal with residual post-treatment root canal infection // Int Endod J. 2006; 39: 343–356.
33. Ram Z. Effectiveness of root canal irrigation // Oral Surg Oral Med Oral Pathol. 1977; 44: 306–312.
34. Chow T.W. Mechanical effectiveness of root canal irrigation // J Endod. 1983; 9: 475–479.
35. Langeland K., Liao K., Pascon E.A. Work-saving devices in endodontics: efficacy of sonic and ultrasonic techniques // J Endod. 1985; 11: 499–510.
36. Goldman M., Kronman J.H., Goldman L.B., Clausen H., Grady J. New method of irrigation during endodontic treatment // J Endod. 1976; 2: 257–260.
37. Falk K.W., Sedgley C.M. Influence of preparation size on mechanical efficacy of root canal irrigation in vitro // J Endod. 2005; 31: 742–745.
38. Lertchirakarn V., Palamara J.E., Messer H.H. Patterns of vertical root fracture: factors affecting stress distribution in the root canal // J Endod. 2003; 29: 523–528.
39. Sedgley C.M., Nagel A.C., Hall D., Applegate B. Influence of irrigant needle depth in removing bioluminescent bacteria using real-time imaging in vitro // Int Endod J. 2005; 38: 97–104.
40. Sedgley C., Applegate B., Nagel A., Hall D. Real-time imaging and quantification of bioluminescent bacteria in root canals in vitro // J Endod. 2004; 30: 893–898.
41. Pesse A.V., Warrier G.R., Dhir V.K. Experimental study of gas entrapment in closed-end microchannels // Int J Heat Mass Transfer. 2005; 48: 5150–5165.
42. Machtou P. Irrigation investigation in endodontics. Paris VII University: Master’s thesis; 1980.
43. McGill S., Gulabivala K., Mordan N., Ng Y.L. Efficacy of dynamic irrigation (RinsEndo) determined by removal of a collagen bio-molecular film from an ex vivo model // Int Endod J. 2008; 41: 602–608.
44. Wiggins S., Ottino J.M. Foundations of chaotic mixing // Philos Trans A Math Phys Eng Sci. 2004; 362: 937–970.
45. Huang T.Y., Gulabivala K., Ng Y.L. A biomolecular film ex vivo model to evaluate canal dimensions and irrigation variables // Int Endod J. 2008; 41: 60–71.
46. Bankoff S.B. Entrapment of gas in the spreading of a liquid over a rough surface // AIChE J. 1958; 4: 24–26.
47. Dovgyallo G.I., Migun N.P., Prokhorenko P.P. Complete filling of dead-end conical capillaries with liquid // J Eng Phys. 1989; 56: 395–397.
48. Migun N.P., Shnip A.I. Model of film flow in a dead-end conic capillary // J Eng Phys Thermophys. 2002; 75: 1422–1428.
49. Senia E.S., Marshall F.J., Rosen S. Solvent action of sodium hypochlorite on pulp tissue // Oral Surg Oral Med Oral Pathol. 1971; 31: 96–103.
50. Nielsen B.A., Baumgartner C.J. Comparison of the EndoVac system to needle irrigation // J Endod. 2007; 33: 611–615.
51. Plotino G., Pameijer C.H., Grande N.M. et al. Ultrasonics in endodontics: a review of the literature // J Endod. 2007; 33: 81–95.
52. Martin H., Cunningham W. Endosonics — the ultrasonic synergistic system of endodontics // Endod Dent Traumatol. 1985; 1: 201–206.
53. Roy R.A., Ahmad M., Crum L.A. Physical mechanisms of oscillating ultrasonic file // Int Endod J. 1994; 27: 197–207.
54. Lumley P.J., Walmsley A.D., Walton R.E. Effect of pre-curving endosonic files on debris and smear layer remaining in curved canals // J Endod. 1992; 18: 616–619.
55. Goodman A., Reader A., Beck M. et al. In vitro comparison of step-back vs step-back ultrasonic technique // J Endod. 1985; 11: 249–256.
56. Spoleti P., Siragusa M., Spoleti M.J. Bacteriological evaluation of passive ultrasonic activation // J Endod. 2002; 29: 12–14.
57. Desai P., Himel V. Comparative safety of various intracanal irrigation systems // J Endod. 2009; 35: 545–549.
58. Hauser V., Braun A., Frentzen M. Penetration depth of dye marker into dentine using RinsEndo // Int Endod J. 2007; 40: 644–652.
59. Hockett J.L., Dommisch J.K., Johnson J.D. et al. Antimicrobial efficacy of two irrigation techniques // J Endod. 2008; 34: 1374–1377.
60. Nielsen B.A., Craig Baumgartner J. Comparison of the EndoVac system to needle irrigation // J Endod. 2007; 33: 611–615.
61. Caron G. Cleaning efficiency of apical millimeters using three modalities of irrigant activation: an SEM study [Master’s thesis]. Paris VII; 2006 (publication pending).
62. Guerisoli D.M., Marchesan M.A., Walmsley A.D. et al. Evaluation of smear layer removal by EDTAC and sodium hypochlorite with ultrasonic agitation // Int Endod J. 2002; 35: 418–421.