Роль Ендодонтії У Плануванні Естетики
Автор - Василь Каращук, журнал ДентАрт 2018 №4
Лікар-стоматолог часто стикається з тим, що пацієнти, як їм здається, достатньо обізнані з багатьма аспектами нашої професії і мають власну думку про правильний підхід до лікування і профілактики стоматологічних захворювань. Складність у тому, щоб перевести їх на світлу сторону реальності і грамотно роз’яснити всі нюанси лікування і відновлення усмішки, відводячи з темної сторони Інтернету і розповідей друзів. Це стосується всіх сфер стоматології. Мультидисциплінарний підхід у лікуванні передбачає планування прийому пацієнтів вузькоспеціалізованими фахівцями: лікарями-гігієністами, пародонтологами, терапевтами, ортопедами і стоматологами-хірургами. Але важливо розуміти, що саме лікар-ортопед є тим фахівцем, який бере на себе відпові- дальність за остаточне формування функціональної естетичної усмішки пацієнта. Від його оцінки початкової ситуації, можливих ризиків і ускладнень на всіх етапах залежить успішність кожної маніпуляції. Саме цей лікар буде роз’яснювати всі тонкощі і складнощі лікування, бо саме йому належить його завершувати. Дуже часто лікарі стикаються з необхідністю значної попередньої підготовки ротової порожнини пацієнта. Перш ніж сконцентруватися на виконанні естетичних вимог і завдань, слід відновити функцію кожного зуба, який є основою. На попередніх етапах часто виконуються такі маніпуляції, як синус-ліфтинг та імплантація, провадиться ендодонтичне лікування зубів, відновлюються дуже зруйновані зуби.
У цій статті подано клінічний приклад, коли стоматолог-ортопед робить правильний вибір на користь зубозберігаючого лікування, покладаючись на досвід суміжних фахівців.
Не секрет, що самі лікарі-імплантологи визнають, що власний збережений зуб з біологічної точки зору кращий, ніж імплантат. Однак невдачі при таких рятувальних зусиллях залежать від пародонтологічного статусу пацієнта і певного людського фактора: багато пацієнтів дуже погано доглядають за своїми протезами або недооцінюють необхідність професійної гігієни і профілактики, забуваючи про те, що навіть найменша пломба – свого роду протез.
Клінічний приклад
Пацієнтка Є. звернулася в клініку для того, щоб замінити старі пломби, санувати ротову порожнину і найголовніше – поліпшити естетику усмішки. Фактично всі передні зуби були раніше відновлені композитними ламінатами, які з часом забарвилися по периметру, також пацієнтка відзначала множинні відколи в анамнезі. Попередня рентгенодіагностика виявила приховані проблеми, які ставили під сумнів як заплановані терміни виконання лікування, так і можливість збереження багатьох ендодонтично нелікованих раніше зубів. Один із зубів фронтального ансамблю – зуб 22 – уже був неодноразово лікований у зв’язку із загостренням хронічного процесу.
В анамнезі було проведено повторне ендодонтичне лікування, після якого через деякий час загострення повторилося. Утворився норицевий хід. На прицільній рентгенограмі видно, що обтурація була проведена незадовільно (апікальна перфорація), що і призвело до повторного загострення.
Пацієнтці пояснили всю складність ситуації і можливу недоцільність ортоградного лікування. Натомість була запропонована хірургічна операція – апікальна хірургія. Зуб 22 передбачалося рятувати за будь-яку ціну, оскільки видалення в цій зоні може призвести до безлічі негативних моментів: складність формування кісткового об’єму з подальшим відновленням зони рожевої естетики, можна виконати за допомогою тривалого хірургічного лікування – імплантації та мукогінгівальної пластики, але в такому випадку лікування розтягується на тривалий час. Пацієнтка дала згоду на виконання зубозберігаючої операції.
Виявити осередок запалення було неважко через його обсяг. На момент відшарування слизового клаптя в зоні операції ще зберігався норицевий хід. Слід акуратно висікати і відшаровувати цю ділянку, щоб вона не перфорувалася сильніше або не порвалася. Якщо це станеться, буде набагато складніше зіставляти клапоть при ушиванні і доведеться накладати більше швів. У такому випадку домогтися рожевої естетики в цій зоні буде складніше без додаткових хірургічних маніпуляцій. Незалежно від об’єму ураження, підсипати кісткові препарати для візуалізації процесу загоєння не потрібно. Але слід запобігти вростанню слизової оболонки в зону операції.
Перед початком операції можна відразу взяти кров з вени пацієнта і зробити PRF матрицю, якою можна буде компенсувати кістковий об’єм, укласти зверху слизово-окісний клапоть і вшити. Операція тривала півтори години – це вважається нормальним часовим періодом для неї. Чим довше триває операція, тим більшим буде набряк і можливі больові відчуття.
Обтурація апікальної частини виконана біокерамікою. Завдяки її консистенції і можливості вносити її порційно та одномоментно тривалість операції також зменшується, що важливо. Застосування таких матеріалів, як МТА, дещо ускладнює порційне внесення і обтурацію, бо його консистенція не така зручна. Існують спеціальні шприци для ретроградного внесення матеріалу, але вартість таких інструментів дуже істотна і їх застосування часто зведено до мінімуму через ціну.
Слід підкреслити, що без застосування операційного мікроскопа така операція тривала б довше і такі маніпуляції, як резекція апікальної ділянки, розпломбування каналу ретроградно на три міліметри довжини каналу і обтурація, звелися б до мінімуму. Контролювати такі маніпуляції без збільшення неможливо. Потрібно бачити і контролювати напрям УЗ насадок, якими ретроградно розпломбовують кореневий канал, щоб кінчик цієї насадки йшов по осі каналу, а не вбік. Слід профарбувати зону резекції для виявлення можливих тріщин або розтріскувань, і потрібно контролювати якість обтурації апікальної частини, щоб усунути можливі залишки пломбувального матеріалу.
Операція була проведена згідно з протоколом. Шви знято на третю добу, і найбільші переживання були пов’язані з відновленням слизової оболонки в зоні розрізу, оскільки це досить помітна частина при широкій усмішці пацієнтки.
Через чотири місяці отримана позитивна динаміка загоєння. Пацієнтка продовжила етап реконструкції всіх зубів. Старі реставрації вимагали повної заміни, і після оцінки відсоткового співвідношення збережених тканин було прийнято рішення про виготовлення керамічних конструкцій.
Усі реставрації крок за кроком замінювалися на тимчасові конструкції. На цих етапах завдання ендодонтиста – робити контрольні прицільні рентгенів- ські знімки.Після виконання терапевтичної частини лікування реабілітацію продовжив стоматолог-ортопед – саме від його досвіду і майстерності зубного техніка залежить остаточний результат зусиль усіх спеціалістів. Саме вони будуть створювати таку усмішку, яка б гармонійно відповідала всім параметрам, потрібним при відновленні.Приємно після закінчення лікування зустрічати щасливу людину, у стоматологічній долі якої ти брав безпосередню участь разом з командою лікарів-професіоналів.
